Привіт, Геню! Сьогодні мені розповіли про тебе, а також про те, як сильно ти любиш листи: не дарма ж ти їх отримав уже кілька тисяч! Звісно, ти ще не ходиш до школи і навряд чи знаєш букви, але думаю, хтось із твоїх рідних погодиться прочитати це вголос. Нині стоїть глибока осінь. Ще кілька годин тому я серед невеличкої групки людей ішла по холодному вітряному полю і слухала одного приємного чоловіка із ледь помітним акцентом.

​

Прогулянка виявилася довгою. Ми заходили по черзі у старі дерев’яні  приміщення і з цікавістю їх роздивлялися.  Це – щось на кшталт перукарні, це - ванни, це -  санітарного приміщення із синіми плямками на стінах.  В кінці споруди ще три невеличкі кімнати: їх ми вже розглядали через скло. Перші дві пустотно однакові із такими ж бірюзовими плямами на стінах і стелі, третя ж відрізнялася лише наявністю двох старезних балонів, на яких ще можна побачити напис «Zyklon B». Він відомий тобі, правда?

​

Тоді ми ходили по величезних спальнях. Уявляєш, Геню, спальні на 200-300 людей! Ліжка у цілих 3 поверхи! І хоча ти ще такий маленький, та навряд чи цьому дивуєшся.  Для мене ж це серйозно стало відкриттям! У деяких спальнях зараз проводяться цілі виставки, експозиції зі свічками і фотографіями, а з динаміків безперестанку грають молитви на різних мовах світу.  Останнім нашим пунктом була будівля, де розмістилися кілька печей. Біля них – ноші 75-річної давнини та якісь допоміжні інструменти. Була там також ще єдина кімнатка із... ванною. Власне, від цих печей вона і нагрівалася. Геню, цю ванну приймала дуже і дуже погана людина. Та ти і так її знаєш.

​

Підкінець нам розповіли про тебе і запропонували написти тобі листа. Зараз я відправлю його на твою адресу, а через пару днів він знову до мене повернеться із печаткою, що такого адресата не вдалося знайти. Хтозна, може, ти теж залишився на тому полі? Геню, для мене ти водночас і сила, і терпіння, і неминучість. І поки ти шукаєш своїх батьків, щоб прочитали це тобі, я відправлю нашу невеличку історію іншим. Ти не проти?